дякую, брате дощу,
бо ти зм’якшив землю
а я плодоношу
й без пом’якшень
не розквітло б кохання
між землею і небом
а між небом й землею
Слово всім повіває
і я ось доношу
площам ярих засівів
і смиренно — камінніїм
площам
всі по всьому не чують
тихо очі стрижуть
по двох напрямках —
який станеться напрям? —
і —
чи два циклони на прощу?
Було б зм’якшення!
тож смиренно
я прошу.
А якби без Христа?
я несу іще й зерна
що розквітне кохання
і я цю любов
вам доношу!
24.02.2020
Людина є жертовна істота, бо тільки в любові знаходить своє життя,
а любов завжди жертовна:
вона покладає цінність і самий сенс життя — в інших! дає життя іншому
й у цій жертві знаходить сенс і радість життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865979
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 25.02.2020
автор: Шевчук Ігор Степанович