Вість двох циклонів


дякую,  брате  дощу,
бо  ти  зм’якшив  землю
а  я  плодоношу
й  без  пом’якшень
не  розквітло  б  кохання
між  землею  і  небом

а  між  небом  й  землею
Слово  всім  повіває
і  я  ось  доношу
площам  ярих  засівів
і  смиренно    —  камінніїм  
                                                     площам

всі  по  всьому  не  чують
тихо  очі  стрижуть  
по  двох  напрямках  —
який  станеться  напрям?  —
і  —
чи  два  циклони  на  прощу?

Було  б  зм’якшення!
тож  смиренно
я  прошу.
А  якби  без  Христа?
я  несу  іще  й  зерна
що  розквітне  кохання
і  я  цю  любов
вам  доношу!

24.02.2020
Людина  є  жертовна  істота,  бо  тільки  в  любові  знаходить  своє  життя,
а  любов  завжди  жертовна:
вона  покладає  цінність  і  самий  сенс  життя  —  в  інших!  дає  життя  іншому
й  у  цій  жертві  знаходить  сенс  і  радість  життя.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865979
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 25.02.2020
автор: Шевчук Ігор Степанович