***
А поміж нами і не сталося нічого,
а поміж нами так нічого й не було…
Життя – це колія за спиною, дорога,
що непомітно пересновує чоло.
Стріпнеться серденько під окрик журавлиний.
Повторить брунька неповторності закон.
Весна розщедриться і пишним квітом кине,
тебе в солодкий забираючи полон.
І путь осмисливши свою і осягнувши
всю тлінність колії, дороги, мов щогли,
увіруєш у те, що нашим грішним душам
того вже досить, - як ми тут перебули.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865944
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2020
автор: Надія Позняк