Трухлявий пень опеньками поріс,
Він на своїм віку немало бачив
І ліс цей знає. в нім з дитинства ріс.
В пошані був і не вважавсь ледачим .
Тримав він небо на своїх плечах,
І першим сонцю починав радіти.
у птаства був над головою дах,
А вітер на гілля сідав спочити
Малим дубкам дід дарував казки,
Коли зима стояла на порозі.
І частував онуків залюбки,
А зараз і всміхатися не в змозі.
Старий , трухлявий , мохом вже поріз.
Та бач. опеньки запросив в гостину.
Бідкується : " А як же буде ліс,
Коли цей світ назовсім я покину?"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865819
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2020
автор: Тетяна Акименко