Час невгамовно й швидко так іде,
Все далі - далі від тієї дати,
Коли востаннє бачила тебе,
Могла пробачити і обійняти.
Як солодко нас гріла кава й ніч,
Спускалась зірка з неба на долоні,
Народжувався ранок з протеріч
І залишавсь до вечора в полоні.
І знову кава і сплетіння рук,
Молитви час, і смерті , й воскресіння,
І каяття твого непевний звук,
І пізнє і небажане прозріння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865804
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2020
автор: Тетяна Акименко