Тебе нема...І я сумую...
Ось уже довгих 20 літ...
Тебе нема...І вже не буде,
Померк без тебе білий світ...
Тебе нема...Та кожен спогад,
Мене в минуле знов веде,
Твій заворожуючий погляд,
Від мене він не відійде...
А ще, ти в сни мої приходиш,
І посміхаєшся мені...
Дивишся тихо, не говориш,
Й мені приємно в тому сні...
Часом роботу якусь робиш,
Знаходиш й лагодиш усе...
Не поспішаєш, мовчки ходиш,
Я тобі дякую за це...
Лагідно дивишся на мене,
Тамуєш сум в своїх очах...
Той сум і в мене не минає,
Я відчуваю це і в снах...
Я й просинатися не хочу,
Мені приємно у тих снах...
А може сни оті пророчі,-
Ти мене ждеш у небесах...
Ідуть роки мої без тебе,
Може ти бачиш звідтіля...
Сумую я й дивлюсь у небо,
І небо бачить це, й земля...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865602
Рубрика: Присвячення
дата надходження 21.02.2020
автор: геометрія