Може й нелегко буде – до мови ти повернись,
Хай і байдужі поруч – але їм не поступись.
Навіть, якщо шматують звірячі ікла-ножі,
Навіть, як випадково улізуть слова чужі.
У вигнанні ніколи ти мову не забувай:
Мова – надії промінь побачити рідний край.
Як ти, безмовний, прийдеш до батька і мами в дім?
З тебе спитають діти і предки славні твої!
Оригінал:
Къайт тилинъе, ватандаш, агъыр олса да.
Этраф, муит первасыз, сагъыр олса да.
Теджавузлы, аджувсыз кийик къуртлардай
Ябан сёзлер тилинъе чокътан толса да.
Сюргюнликнинъ козъяшы - асретке языкъ.
Умютинънинъ кунеши – авдетке языкъ.
Къайталмасанъ тилинъе – Ана юртунъда
Сенден къат- къат зияде миллетке языкъ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865534
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2020
автор: макарчук