---------------

В  монастирі  холодною  порою  
В  вікні  інокиня  стара  сиділа
Чекаючи  останню  хвилю  свою
Життя  власне  ціле  пригадувала

Були  часи,  коли  вона  красуня
Не  одному  відмовила  була  у  танці
Плекаючи  в  собі  бажання  дивне
Прожити  аж  до  смерті  у  безженстві

Хвилини  радості  скоро  минули  –  
Бо  у  житті  закінчується  колись  все
Важким  габітом  ціле  обгорнули
Тіло  так  ніжне,  молоде,  п’янке

А  далі  –  страшні,  сірі,  будні
Робота  і  невдячність  лиш  і  біль
Одна  давно,  усі  її  забули
Лиш  спогади  рвуться  як  тінь

Колишні  подруги  й  знайомі
Дітей,  онуків  діждалися  уже  давно
Ще  інші  з  них  стали  відомі
Але  для  неї  це  лише  чуже  кіно

В  пориві  пристрасті  й  безсилля
Ночами  плач  у  подушки
Для  когось  світ  цілий  відкрився
Комусь  прокляття  на  віки

Для  чого  гордо  й  душу  й  тіло
Так  берегла,  відкинувши  любов
Колись  цей  егоїзм  скриє  могила
Який  сенс  із  пустих  розмов

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865483
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2020
автор: Ruslan B.