однокласниці

Летить  життєвий  потяг  безупину
Лише  за  вікнами  міняється  пейзаж.
Прошу  я  потяг  :  "Подаруй  хвилину.
Зійду  на  давній  станції  "  Наш  клас"
І  на  пероні  дівчинку  зустріну.
У  неї  довгі  коси  шовком  по  спині.
Зовуть  ту  дівчину  Тетяна  Мила
Вона  із  юності  всміхається  мені

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865355
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2020
автор: Тетяна Акименко