Як цілувались двоє під дощем,
То осінь, милувалась тихо ними.
Вкривала їх із листячка плащем,
Вони були такими молодими.
В горошок парасолька у руках,
Він ніжно пригорта свою кохану.
Сидить на гілці, весь промоклий птах,
Десь тихо так, звучить фортепіано.
Мелодія Шопена полилась,
Така замріяна і загадкова.
За нею романтичний "Венский вальс",
Ця зустріч в них була не випадкова.
Вже змокли ноги, та щаслива мить
І радість в серці, що вони, обоє...
Яке то щастя, жити і любить!
А ще, ділить свою любов на двоє...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865114
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)