[i]Зупинися хоч на мить -
не спіши, людино.
Хто ми тут серед робіт ?
Недовговічні механізми...
Просто стань, поговори,
хочеш з Богом чи птахами.
Завжди вистачає часу
на щось добре позитивне.
Бачиш, дерево шумить,
також хоче розповісти
може те, чому на місці
цілий вік йому рости.
І від того тільки краще,
гілля високо стирчать.
Ну, а люди, як мурашки
наполегливо спішать.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865093
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.02.2020
автор: Мандрівник