У однієї господині пропала киця, вона пішла ще вчора та не повернулась.
– А хто буде шкідників ловити? – сердилась жінка.– Що я? Ех, хотіла втекти від мене? Ну нехай лиш мені на очі попадеться! Я її влаштую!
А кішки вже давно не було. Вона стала Ангелом у своєму кошачому світі, через свої заслуги нажиті земному, прийшовши на хмаринці до Творця землі, вона попросила про один єдиний візит на землю. Бог добрий! І не міг відмовити, тому дав згоду.
А господиня тим часом, одяг вішала на дріт, як ледь не очманіла.-. її кіт з крилами та ще й розмовляє?
– Та ну! Це якийсь жарт!? – протерла з переляку жінка очі.
Кішка підійшла ближче привіталась та промовила:
– Я багато років допомагала вам: гріла ваші хворі ноги, ловила мишей, веселила вас; коли були негаразди, хотіла вам приносити лише щастя; коли ваше радіо зламалось, я муркала вам, щоб не було скучно; коли надокучали мухи, я сиділа біля вікна і лапкою ловила їх; як не ставало дров у хаті, я гріла подушку вашу та ліжко, щоб вам не було холодно лягати. Я старалась всім вам догоджати! Проте лише раз мене вгостили молочком, і коли не було взимку мишей, я голодувала... Та на вас не злилась, бо знала, що ви добра. Та чому ви так зі мною вчинили? Зачинили мене в підвалі, мабуть думали що там буде багато мишей?... Та я впіймала лише дві... Більше їх там не було... Ви напевне навіть і не знаєте, що я там – тому що вже не нявкаю... А я просилась... Я пішла від вас... Пішла на небо, та попросила в Бога один візит на землю, щоби знову оживити своє тіло! І Бог дав мені ще одне життя! Моя зірочка знову почала світити. Ось там – біля місяця. Бачите? Я знову на землі! – говорила мило киця.
На господині від цієї розмови геть не було лиця, вона аж знепритомніла та впала. А коли відійшла то почула, що хтось облизує її щоки, це була її киця. Вона одразу схопилась й довго не могла зрозуміти, де поділись крила в кішки? А Всевишній спостерігав з неба та був впевнений, що цей повчальний сон господиню чогось навчить, й забере егоїзм та скупість назавжди!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865000
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2020
автор: Володимир Український