Я йшла стежиною у поле,
Де обрій сонячний тікав.
Співало серце моє, соло,
Серед пахучих, ніжних трав.
Голубив промінець, устами,
Мабуть хотів поцілувать.
А вітер шепотів словами
І намагався жартувать.
Я йшла, за мною бігли хмари,
Рука торкалась майже їх.
Вони, немов овець отари
І білі, білі, наче сніг.
Холодні роси мили ноги,
Я поспішала до верби.
До неї всі вели дороги,
Чекав під нею мене ти...
Уста злилися в одне ціле,
Засолодили наче мед.
А почуття несли на крилах,
Кохання, ніжності сюжет...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864888
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)