Запалив цигарку, поправив сорочку з правого боку.
Ця історія тривала вже більше року.
Вона писала йому листи нерозбірливим почерком.
А він вичитував їх,як щось сакральне і заповнював прочерки.
Сьогодні він наче не в собі, або не з собою.
То ковтає слова , то запиває їх водою.
Пульсуючі м‘язи його лиця,
він не розуміє її до кінця.
Як їй вдалося вмістити в одне речення,
надію, ствердження і заперечення?
Як їй вдалося ввірватися в його свідомість?
Випробовувати на міцність, на стійкість, на невідомість!
Ця зустріч наче була приречена.
Її формула якась засекречена.
Від моменту, як вони перейшли на ти.
Коли ж вона встигла спалити мости?
Вона вже непам‘ятає ні імені його, ні його лиця .
А він і досі перечитує її листи, шукає там, чи то початку ,чи то кінця...
Кіт.В
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864846
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2020
автор: Kit Viktoria