Любіть, любіть, хто ще уміє.
Любіть дитинку, сонце, квітку,
Віолончель любіть і скрипку,
Любіть батьків, коханих, мрію.
Любіть, коли уже несила,
Вдягніть любов, мов шаль святкову.
Любіть матусі колискову,
Любіть дитинства спогад милий.
Любіть, панянки та панове,
Любіть і буде в вас каблучка.
Та й не збідніє ваша ручка:
«Люблю» подайте жебракові.
Любіть веселку і хмарину,
Комашку, пташечку і звіра,
Найбільша Господу офіра –
Любіть, любіть в собі людину.
Любіть калину, лан широкий,
Любіть весь світ, любіть, любіть!
І не важливо скільки років
Скидала листя ваша віть.
Любіть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864812
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2020
автор: Шостацька Людмила