Прокинься і живи! Не створюй сіру тишу.
Вона не личить ні одній людині.
Поглянь, як тихий вітер акацію колише,
а горобці лаштуються в рядок на горобині.
Пройдися по траві, котра бринить росою,
її топтали ще прадавні люди.
Невже не варто, милуватися красою,
котра удома, в полі, в лісі, всюди?!
Не треба зайвих слів, але натомість слухай,
слова ніщо для тіла, та різко ранять душу.
Коли одного разу, ти скажеш в очі глухо:
- Пробач я йду! Пробач мені! Я мушу!
Прокинься! Вже весна. Вставай. Піди пройдися.
Життя — не завжди доручає другий шанс.
Піди до церкви, Богу помолися.
Бо він лиш тільки знає, як скласти твій пасьянс.
Повір, ти можеш набагато більше,
ніж просто плавати весь час по течії.
Живи! Лови момент! Радій життю частіше,
І не пускай до себе близько, "над чашею змії"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864642
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2020
автор: Roma S