Мої думки,мене з'їдають-
я бачу це, тепер і сам.
Як хижий звір,вони кусають,
і душу рвуть,на пополам.
А ще їм,страх допомагає-
ну,як я далі, буду жить.
Та "комом" в голові,це наростає,
і відчуваю,"ком" скоро взлетить.
Я розумію,це все у мені-
й мені розбить,це все,під силу.
Як друзі відвернулися усі,
а думав,що вони зі мною щирі.
Хоч розумію,що не друзі,це були,
а подорожні,що їхали зі мною.
По розрахунку,всі вони жили,
а стався крах-змінили,всі дорогу.
Я вірю,відібюся від думок,
розібю "ком"і попрямую далі.
Зроблю той,запланований стрибок,
а друзі-а друзі,хай кульгають самі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864605
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2020
автор: Бабич