Українець, як той голуб,
Спочинку немає...
Як нема в країні Правди,-
За кордон тікає...
Сім"ю свою залишає,-
І дітей, і неньку...
За границю поспішає,
Хоч болить серденько...
В Україні, нашій славній,-
Важко стало жити...
Захопили у ній владу
Нечестиві діти...
Управляти вони нею
Зовсім не уміють...
Торгувать хочуть землею,
Як же вони сміють?..
Земля наша споконвіку,-
Найкраща у світі...
Її славі нема ліку,
В пшениці і в житі...
Всім відомо українцям,-
Земля - наша мати,
А ще вірна трудівниця,
Красива й багата...
Споконвіку на землі в нас,
Увесь люд трудився...
То кому ж це у наш час,
Продаж цей приснився?..
Щовесни земля парує,
Обробляти треба...
Вона хлібом нагодує,
Бачить Бог із неба...
І невірних покарає,
Прийде час розплати...
Про це кожен із нас знає,
Зраді - не бувати...
Чия земля, того й хліб,-
Так кажуть в народі...
Про це знають навіть діти,
Не знають лиш в владі...
Продать землю - рівносильно,-
Батьківщину зрадить...
В українців є ще сила,
Зради - не пробачать...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864503
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.02.2020
автор: геометрія