Завертілось веретено
В невидимчиних руках,
І спішать нитки нестримно
Заплестися у струмках.
Білосніж сирцю кужелі
Розтає в нас на очах.
У проталинах – синь стелі,
Й гнів в ній лютого зачах.
Молоді дощі охочі
Жартувати хоч би з ким:
То лоскочуть, поторочі,
То бурчак уздовж доточать,
Стоголосо сміючись.
Що з тобою знов, людино?
Посміхнися хоч весні!
На життя поглянь орлино,
Бо воно в нас ексклюзивне,
Та ще й час у нас тісний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864489
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.02.2020
автор: Valentyna_S