А за вікном зима негадано,
Як і в душі - моро́зно й сиво...
Лиш вірний кіт теплом порадує,
Живим теплом, з теплом коми́ну...
Мов відчуває кожну шпа́рину
У тілі скошенім з душею...
Черпає ласку нероздарену,
Муркоче - залоскоче нею:
Зшиває ауру розтріпану,
Шматами що вже покосилась...
Ще ж нещодавно було зіткано...
Ще ж нещодавно і не снилось...
Ба - за вікном, як сич, хуртелиця,
Звіриться, виє - завиває...
І сніг, як цукор, ззовні стелиться,
Доки не спробуєш - не взнаєш...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864395
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2020
автор: Володимир Науменко