Стою на голові і бачу:
Нервова система сухого дерева,
Зелені легені живих...
Кілометрами машини вдалечінь
Біжать,як мурашки...
Круглими лапками
Прилипли до асфальтних балок.
Осиними гніздами
Висять усі будівлі...
Щетина колосків
Сиплеться дощами в безодню.
Стовпи і люди
Шмарклями звисають із стелі,
Яка душить мені в голову.
Переворот реальності !
Кульбіти думок,
Піруети фантазій,
І важко дається смислова еквілібристика.
І ногами...нікуди не дійдеш,
А руками...толком не зробиш нічого.
. . .
Оце стою догори дриґом,
Геть збитий з пантелику
І міркую:
Та все в нас так чогось,тут, -
На своїй землі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864354
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2020
автор: S.V.P.