Білий світ повний чар,
Синє небо вгорі наді мною.
Тече сивий Дніпро
І хрущі над вишнями гудуть.
І літають думки
Всі пов’язані завжди з війною.
Українські жінки
Ненаглядних своїх вічно ждуть.
Кожен з них ще не раз,
Наче вперше, признався б в коханні,
Спозаранку на луг
Йшов в росі покосити траву.
І витають думки,
Як ховається зіронька рання,
І тумани біжать
Коли Місяць підніме брову.
Я живу і творю,
Поки іскра в мені не потухла.
Буде так і надалі,
Якщо будуть пісні солов’я.
А коли я згорю,
Може саме із іскри цієї,
Знов відродишся ти,
Україно - єдина моя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864317
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2020
автор: Віталій Назарук