Як цей метелик, що здійнявся в синю даль,
Так кожна мить кудись сполохано злітає,
Ніщо й нікого нам не втримати, на жаль,
Десь гасне зірка, десь фіалка відцвітає...
Ми відпускаємо навіки кожну мить,
І не дано нам це життя на біс прожити,
Погляньте, в небі рій метеликів летить,
Та нам ніколи вслід за ними не злетіти.
Тому частіше обіймайтеся, любіть,
І словом щирим, добрим душі зігрівайте,
І все, що в серці недосказане - скажіть,
Ніщо не вічне в цьому світі, пам'ятайте...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864008
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2020
автор: Sukhovilova