А я листів писати і не буду,
Все, що хотів, давно тобі сказав.
І лиш тоді, як зрозуміють люди,
То всіх здивує, як тебе кохав.
Клини не раз вернуться ще весною,
Проте для мене в них тепла нема.
Хоч я живу і житиму тобою,
Та знаю скоро ввірветься зима.
Тоді можливо, десь поміж хрестами
Знайдеш лавчину й недалеко хрест.
Текти сльоза тоді не перестане,
Проте між нами буде стільки верств.
Ось я пишу і сльози знову градом,
В них павутини бачу полотно.
Вже я ніколи не пройдуся садом,
Не подивлюсь в відчинене вікно.
Проте, як ти дивитимешся в небо,
Знайдеш на нім небачену зорю.
Я розмістився у сузір’ї – «Лебідь»
І навіть там також тебе люблю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863982
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2020
автор: Віталій Назарук