Для мене сніг сьогодні випав.
Ніхто не чув, хто його кликав.
Чи то слова бетонні в небо,
Чи мить коли чекав на тебе.
Не знаю, чомусь не знаю,
Чому всміхаюсь вслід трамваю,
Як дурень мерзну на зупинці.
Такі близькі й такі чужинці.
Холодний вітер у волоссі.
Вкінці усі крокують босі.
Спиною й серцем на дорозі,
Лежу, мов ангел вбитий в прозі.
Вже стільки років з болем дихав,
Та далі йшов, і горда пика.
В моєму місті завжди тихо.
В твоєму шум, турботи й лихо.
Так тихо
І де ти був, коли я кликав?
28.12.19 ©Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863874
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2020
автор: Моряк