Вибач, за не справдані надії.
В мене був затвор перед очима.
Вибач, я не чув твоєї мрії,
Жити за сміливими плечима.
Ти хотіла під крило орлине,
Ти хотіла щастя острівець.
Час по течії так швидко плине,
А с тобою не орел, а горобець.
Досить кажеш, перестань тягнути,
Там, лиш заметіль і снігопад!
Довго я і сам не міг збагнути,
Що тягнув тебе, лише назад.
Пізно, пізно, *** розумію
Але пруть назовні почуття
Не навмисно, убивав надію
Просто я без досвіду життя.
Просто я не вирішив задачу
Був сліпий, не бачив, що дано́
А тепер кричу я бачу, бачу,
Але, пізно *** все одно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863850
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2020
автор: Roma S