Хоч життя я одне прожила,
Починала ж не раз все спочатку,
Часто-густо стернею брела,
Ніби долі шукала печатку.
А вона, мов непрощений гріх,
Йшла й мені наступала на п’яти,
Намічаючи стільки доріг,
Що одну було важко вгадати.
Серед різних доріг і турбот
Я обрала дітей і онуків,
Й землю ту, де мій гордий народ
Будував Україну у муках.
Він же падав і знов уставав,
Випробовував силу й терпіння,
Вид раба йому не пасував,
Хоча ледь не позбувся коріння.
Як би не простелявся й мій шлях,
Від життя я іще не втомилась,
Мене рідна земля ізціля,
Отже, я у ній не помилилась.
22.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863818
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2020
автор: Ганна Верес