І голос її цвітосяйний лунає в моїй голові
Лунає щодня і поволі,минувши хвилину сумні
Вона - хвиля щастя капітана,що палить свої ж кораблі
Вона - арфа сумна,чиї звуки ламають скелі тверді
Немає отого закляття,щоб голос убити її,
Не буде ніколи зухвалець сміятися з пісні її.
Вона - голос народу,що живе у віках,у піснях
Вона - незнищенна сила і воля,піднята з глубин,із латать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863813
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2020
автор: Еммануїл Скроня