[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oypjgEXdVkY[/youtube]
Мабуть, це все, пора і зупинитись.
Бо, мабуть, не туди уже несе.
(Дозволю я собі лиш пожуритись)..
Та крок оцей обох уже спасе.
Пусті слова узнають порятунок,
І кожен по шляху своїм піде..
Бо долі загубили ми дарунок.
Можливо, інший десь його знайде.
І буде кожен вже спокійно спати,
Ніхто із нас у сни вже не прийде.
І будемо тепер ми точно знати,
Що разом нас не буде вже ніде...
P.S
Можливо дощ мені навіяв,
Такі сумні оці слова.
І комусь болі заподіяв..
Про це не знаю і сама.
А дощ затихне, стане ясно,
Можливо, помилка була.
Сказала, може, все невчасно..
Сказать по-іншому могла ж...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863745
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2020
автор: Н-А-Д-І-Я