Там, де несе свої хвилі Дніпро повноводий,
Чітко карбуючи кожен історії крок,
Часто мене він на думку тривожну наводить:
Скільки ж згоріло у небі завчасно зірок!
Кожна із них – особлива то доля героя,
Мов з покоління дочасно обірваний цвіт,
І хоч упав, не дозволив землі перекроїть,
Гідно тримаючи кров’ю написаний звіт.
Котиться, котиться біль по землі Українській
І обпікає кожнісіньку душу вогнем…
Стогне земля під грозою російського війська,
Та вже народу мого ця війна не зігне.
Кров’ю синівською кожна просякнута миля –
Почерк історії то у святій боротьбі.
Ми ж за свободу боротися ще не втомились,
Адже муруєм нову Україну в собі!
4.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863696
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2020
автор: Ганна Верес