Як гірко плаче в лютому зима…
Весна на світ з’явилась передчасно.
Зіп’ялась й тупцяє «Ні, я сама
І маю бачення на вчасність власне».
Із аплікацій викладає день:
То сонце, то вже хмара хмурить брови.
А ми стомились врешті-решт упень,
Бо вже й з дощем й морозом колобродить.
Спинись, маля завзяте, схаменись,
Не все тобі без знань і вмінь під силу.
Вона ж услід: «Віджиле, стережись,
Обійдусь без повчань з твоїм курсивом».
І голови тріщать від тиску змін.
Весна ж в’юнка по-своєму правує.
Уже святе поставила на кін,
Але поради й настанови всує.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863693
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.02.2020
автор: Valentyna_S