Я взуюсь у космічних дельфінів,
Щоб припинити шалений бед тріп.
Замість серця потужні турбіни...
Що за дурень, безмозкий тип?
Два колеса крутять підошви,
Зіниці підсвічують шлях.
Ця дорога з усіх найдовша,
Там на старті чатують невдах.
А на фініші будь що буде,
Бо смерті я не боюся.
Для когось це звичний будень,
Для мене - дорога Ісуса.
03.02.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863579
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2020
автор: Олександр Подвишенний