Ой, ти, зимонька, зима,
Полякала і пішла
У далекі, у світи,
Де савани й злі вітри,
Нафта, газ - чудні труди.
Хто тут винен? Я чи ти,
Що знедолена земля?
Закачати б рукава,
Тільки, як? Кому й за що?
Не життя, а - "кінь в пальто".
Ванги, Мессінги, Нечай...
Апокаліпсис, зважай!
Може, - так, а, може -ні,
Щось, тривожно на душі.
Брату брат вже не рідня,
Як за гроші в них гризня.
Що пошана, що ганьба,
Коли в палки два кінця.
Зміниш вектор правоти
Й чорне - біле? Розбери...
Невідомість... Куди йти?
І на вухах локшина,
Й на городі бузина.
03.02.20
світлина автора: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863545
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2020
автор: Валентина Ланевич