Я можу об'їхати,всі країни світу,
і переплисти, моря і річки -усі.
Але з упевненістю,скажу дорослим і дітям-
я Українець і Україна,назавжди в душі.
Хоч я,в захопленні від цих,чужих країн,
архітектурою й красою,що до себе,так манять.
Та з ностальгією,я згадую-там у нас в селі,
літом,у річки жителі села,відпочивають всі.
Багато слухав Українських,я людей,
що бороздять,всі землі нашої планети.
Та в їх,словах і погляді,їхніх очей,
я бачив і відчув,Української душі портрети.
На цих портретах,намальована,любов-
якою можна,тільки рідний край любити.
І цей портрет,обвитий вишиваним рушником,
де вишито-тільки наша земля,може такі, душі народити.
І це,не просто,якісь гарні слова,
згадаймо себе,коли додому приїзджаєм.
Так серце розривається,а з нею і душа-
на цій землі,до того ж,ще коли, рідна сімя чекає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863437
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2020
автор: Бабич