Так тихо й затишно, коли палає свічка,
Розтоплюється потихеньку віск.
Зникає темінь, хоч надходить нічка.
І вечір має зовсім інший зиск.
Утихомирюється лагідно дитятко,
Влаштовується песик у куток,
І дістає казкову книгу татко,
Гортає пальцем купу сторінок.
Ось, зупинився : -Казка про Марічку.
-Ми не читали?, - згадує маля.
-Ні. Казка та про братика й сестричку,
А ця - про королеву й короля.
-Ну, що ж, читай! Бо скоро скажеш: -Спати!
Я ж слухаюсь, щоб хто не говорив.
Що ж буде далі, хочеться дізнатись,
Як там Іванко вовка обхитрив.
Читає тато, мама тихо в’яже,
А свічка капає краплинками на стіл…
Дитинство солодко усі казки розкаже
І вузликом загорне у поділ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863373
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2020
автор: Ія Намачинська