-Лікарю, така вже доля,-
На прийомі каже жінка,-
Виникають сильні болі
В мене в області печінки.
А ви – мій сімейний лікар,
То на вас надію маю,
Пила трави, а хворобі
Тут нема кінця і краю.
-Ви присядьте на хвилину
Ось на цю кушетку скраю,
А я зараз в Інтернеті,
Що у вас там – прочитаю.
Хвора каже: -Хочу встати:
Вас затримувать не смію,
В Інтернеті прочитати
Я не гірше вас зумію.
-Ну, а це вже, дорогенька,
Буде самолікування,
З медициною не треба
Тут влаштовувать змагання.
Зараз прямо з монітора
Я рецепт для вас напишу,
Йдіть в аптеку, пийте ліки,
І дотримуйтеся тиші.
А надалі, хворі люди,
Згідно нашого закону,
Лікувати всіх я буду
Виключно по телефону.
Дуже зручно, бо не треба
Зранку чергу тут займати,
І у вас є вільний вибір:
Жити далі, чи вмирати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863344
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2020
автор: Катерина Собова