Живеш на німо, ідеш - без віри.
То серцем в терни, то суттю в прірву.
В шуканні вічному повноти
із порожнечею вже на "ти".
То дух смиренний, то плоть жагуча...
Куди прямуєш, "себе ведуча":
шукати істин? Себе знайти?
...Не суть зловити, весь сенс - іти.
Розбиті маски, щербатий край.
Костюм сценічний - в ганчір'я. Хай!
На перехресті своїх прозрінь
стоїш одягнена в світло й тінь.
Життя безлике, із клаптів шкіри.
Собою повна в хаосі прірва.
Приймати даність, свій брати світ -
про щастя вільний створити міт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863328
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2020
автор: Мар’я Гафінець