Крізь тупіт проклятих століть
Ти, земле, голос подавала,
І рабську металеву кліть
Нарешті духом розірвала.
Твій довгий летаргічний сон
Усе частіщ переривали
УПА діяльність і УНСО,
Поки з очей полуда спала.
Життів мільйони й стільки ж доль
Тебе від сну таки збудили,
Та комуніст зайняв престол
Усьому світові на диво!..
А потім вдруге, втретє і…
Скотилися у власну яму.
Тепер із Рашею в війні.
Пани ж – в Оманах, на Майямах.
Герої зраджені лежать,
А патріоти – у в’язницях…
Хіба є це, браття, не межа,
Що знову воля тільки сниться?
Чи будем знов терпіть-мовчать
Й від Боженьки чекати волі,
Аж поки в рани на плечах
Під хомути насиплять солі?!
22.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863243
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2020
автор: Ганна Верес