То не вітер виє змієм –
Подих «братньої» війни –
То Московія посміла
Воювать нас без вини.
Із глибин віків
Мимо білих хат
У вінках садків,
Дніпро не стиха.
А обіч в полях
Пшениці й жита –
То моя земля,
Рідна і свята.
То моя земля,
Болем краяна,
Бо ж ворожа рать
Стами зграями
Її мучила –
Не домучила.
Тож розколена,
Та не скорена.
І монгольський кнут
Вмів у серп зігнуть,
Та з-під нього в світ
Виривалася.
Шляхтичів мечі
На її плечі,
Хоч лишили слід –
Обламалися.
І Московії
Не здолать її,
Як Славутича
Русла-течії!
22.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863241
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2020
автор: Ганна Верес