(БАЙКА)
Хробак,що дерева у саду точив,
узрівши горобця,розмову з ним завів.
Що ти,за птах,навіщо крила маєш,
коли тільки з дерева,на дерево стрибаєш.
Горобець,виправдовуватись став-
та,я крила мою,я птах й висоти,я долав.
Та я Хробак й гризу,дерева,до вершка-
хробак почав сміятись з горобця.
І довго,так сперечалися,двоє-ці,
і вирішили,розказати все,Сові.
Хай їх розсудить,хай скаже,хто правий,
і хто в доланні висоти,є головний.
Сова,подумавши спитала,Горобця-
ти птах,чому тоді,рівняєшся,до Хробака.
Якщо,ти небо бороздиш,а він гниє в корі,
навіщо з тим,що не літає,спір ведеш о висоті.
Так є у житті,ті кому наука недана,
розказують,як жити і як літати-Горобця.
А ще один секрет, доказує,про тупість Хробака,
він не второпав-Сова,теж птах,тож і підтримує,птахів вона.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863187
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2020
автор: Бабич