Я тебе із серця не пущу,
Ти назавжди в ньому поселилась,
Як в хмарині крапельки дощу,
У мені промінням засвітилась.
Так і буду доживати вік,
Знаючи, що ти завжди зі мною.
Певно вже такий я чоловік,
Бо люблю, хоч вкритий сивиною.
Я чекати за роки навчивсь,
Час обвітрив вже моє чоло.
Я єдиний раз в житті влюбивсь,
Так в житті не в кожного було.
Поділюся тим теплом, що є,
Іншу я до серця не впущу.
Моя люба, сонечко моє,
З серця я тебе не відпущу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863173
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2020
автор: Віталій Назарук