В обличчя сніг із дужим вітром...холодає...
Мороз пролазить в кожну дірку у душі,
Яка їх залишками віри зашиває,
І ставить латки з свого болю на плащі.
В обличчя сніг, зникає ніч, і вже світає,
Десь вдалині з'явився білий силует,
Це хтось із рідних? може Ангел? друг? хто знає...
Так ясно світить, наче сонце між планет.
В обличчя сніг, та серце втомлене зраділо,
Душа відчула щось близьке крізь заметіль,
Тепло від сонця, що здалека ніжно гріло,
Що зняло плащ з душі, а разом з ним і біль.
І день настав, і сніг з вітрами в ніч поринув,
Хтось у плащі у сніжну даль чимчикував,
Зустрівся з тим, хто плащ цей зняв, в безодню кинув,
Хто у любов роздіту душу замотав...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863162
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2020
автор: Sukhovilova