З високої сцени, забувши про втому,
Читав свої вірші щасливий поет.
Він був серед друзів, не прагнув додому,
Бо тут він із залом був сам - тет-а-тет.
Він так захопився, що вірші, мов птахи,
Злітали зі сцени й летіли у зал.
А далі із залу набравшися маху
У серце вривались, як гострий кинджал.
Зал був невеличкий і без декорацій,
У залі для люду був лише поет.
Частенько зривався цей зал від овацій,
Коли у поета виходив портрет.
З високої сцени, забувши про втому,
Читав свої вірші щасливий поет.
Він був серед друзів, не прагнув додому,
Бо тут він із залом був сам - тет-а-тет.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863029
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2020
автор: Віталій Назарук