Без зупину з небес падав сніг на гілки,
Одягала зима в пишні шуби дуби.
І притихнув садок у продовженні сну,
Не будіть і мене, не лишайте одну.
Диво чудного сну хай гойдає мене,
Поруч мати сидить та кудельку пряде.
На крючку біля печі колиска висить,
А вірьовка на ній у задумі скрипить.
Пісня з маминих вуст колисала дитя,
Не шуміть же, вітри, те маля, то є я.
Перший крок нетривкий, дайте, тихо ступлю,
Може, долю свою непросту ще присплю.
Хай дорога біжить у життєву ріку,
Щоб не знати бо зрад на своєму віку.
Та дорога пройшла через щастя і біль,
Крізь любов та печаль і утрати ще сіль.
29.01.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863002
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2020
автор: Валентина Ланевич