Люблю поезію…Вона ,немов струмок.
Що живить глибоко душі коріння.
Люблю поезію, читати поміж строф
Мистецтвом слова вишиті картини.
Люблю поезію,метафори красу
Й мелодику у наголосі змінну.
У кожній римі,щось своє знайду
І теплим спогадом в душі посію.
Люблю поезію,фантазії ефір,
Той хід думок туманно-загадковий
Що згодом перетвориться на вірш
Під вмілим пером майстра, в ду́же слово.
Люблю поезію,бо це глибинний світ,
Де кожен віддзеркалення шукає
Комусь ляга на душу «Заповіт»,
А хтось з любов’ю Іздрика читає.
Люблю поезію,а як же не любить?!
У кожного свої, на те причини
Мій читачу,занурюйся углиб
Відчуй душею слів магічну силу.
29.01.2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862939
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.01.2020
автор: Ігор Козак