У нього в серці вибухає лють!
Не виміряти цю жахливу силу!
І душу на шмаття безжально рвуть
Немов пів тонни справжнього тротилу!
А це ж інтелігентний чоловік.
У нього діти є, диплом, кар’єра
Невже брудний політики потік
Зробив з інтелігента людожера?
О скільки ж гніву він несе тепер!
Мов більшовицькі, ленінські плакати?
О як же він кляне СРСР!
Але найгірше з нього зміг узяти!
Та хай би вже у дні оці сумні,
Він лізе й у минуле України!
І у її прекрасні далині
Своєї люті розставляє міни!
Усе погано! Тільки смерть та зло!
Лише кати та жертви та тирани!
І під ногами горя бите скло!
Не вжежу нас було лише погане?
Ох, пане, ну не лізьте хоч туди!
Не підкоряйте вічності моменту.
Проходять війни, спеки, холоди,
І гетьмани ідуть й президенти.
Минуле наше не жахливі сни,
Хоча були й навала й лиходії,
А головне це золоті лани,
І золото святих хрестів Софії.
Не витрачайте на прокльони сил!
Я хочу так сказати, друзі милі,
Бува в житті потрібен і тротил.
Та не будують хаті на тротилі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862879
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 28.01.2020
автор: Евгений Познанский