Сьогодні вона не пішла у театр,
Із глузду звели ці перуки, ці ролі...
Її не врятує вже сам психіатр,
Ніхто, окрім прояву власної волі.
Розтерла помаду, втомилась, хворіє,
Перука палає у пащі каміну,
Поглянула в люстро - волосся сивіє
І дихає час, мов гепард їй у спину.
Подерла костюми, в смітник покидала,
Вдягнула сорочку на зношене тіло
І джинси, які так давно не вдягала,
Зайшла в таксофон...не зайшла...залетіла.
Дзвінок до театру - у трубці мовчання,
Як добре! Вистава проходить без неї!
Назавжди покинула світ існування,
Щаслива і боса побігла по Геї...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862854
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2020
автор: Sukhovilova