В кишенях вітер, а мені б квітів купити... Чуєш?
В моєму світі вони єдині сплітають суть.
Це знаєш, ніби крилатий витвір, якщо малюєш,
Бо ми, як діти, коли щось вабить - не каламуть.
В кишенях вітер, а я б алеї розфарбувала,
Із ніжно-білих, або ж бузкових, рожевих хмар.
Сиділа б тихо, і мабуть довго б таки чекала,
Коли б створили, тендітний звісно, квітковий храм.
В кишенях вітер, і то не смуток, як підеш лугом,
Знайдеш тих квітів, за безцінь, тільки не сполоши.
Та мабуть, знаєш, щоб залишитись навіки другом,
Візьми їх трішки та й по кімнаті розпороши.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862824
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2020
автор: Людмила Мартиненко