Часом я себе питаю,
Чому так буває:
Комусь щастя забагато,
А комусь немає...
Хтось купається у щасті,
І живе в достатку...
А в іншого жалі й болі,
Ідуть в безпорядку...
В когось зустрічі цікаві,
Сповнені любові,..
А в декого лиш розлуки,
Негаразди й болі...
Хто життям нашим керує:
Доля, чи Бог з неба?..
Між людьми розподіляє,
Ще й не так як треба...
Та ж людей таких немає,
Що не прагнуть щастя...
Краще щастя, кожен знає,
Навіть від багатства...
Кажуть: щастя із нещастям,-
Є близькі сусіди...
Не сховатись від напасті,,
В безрадості - біди...
Всім відомо, що без волі,
Не буває долі...
Та буває, що і доля,
Заводить в неволю...
А ще кажуть: там де сила,
Там буде і воля...
А якби були в нас крила,-
Була б краща й доля...
На край світу б полетіли,
Щоб її піймати...
Та на жаль, люди безкрилі,
Не можуть літати...
Лише в мріях й снах літають,
В них і щастя мають...
Й окрилені відчувають,
Все самі збудують...
Щастя все ж тому дається,
Хто за нього б"ється...
І недоля ховається,
Й все тому вдається...
Хоч і винятки бувають,
У цім білім світі...
Коли діточки вмирають,
Як зів"ялі квіти...
А ще війни убивають,
Й пригоди дорожні...
Рідних з розуму це зводить,
Й стерпіти не можна...
Одна доля, одне лихо,
Людей бува зводить...
Лиш підтримка, й мова тиха,-
Розраду приносить...
Наша воля, наша сила,-
Сильніші неволі...
Разом виростуть і крила,-
В нашій спільній долі!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862767
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.01.2020
автор: геометрія