[color="#0400ff"][b]День дУми, наче віжки натягнув -
Душі і серцю нікуди подітись.
Шукає дух шпаринку-ціль - одну,
Щоб розцвіли раптово думи-квіти.
Щоб знову було затишно й тепло
І вірилось, що ще в житті багато
І сонця й вітру, і весняних гроз...
Щоб мріялось натхненно і крилато.
Неправда, що для мрій межа десь є:
Вік, втома, лінь чи обмаль на все часу...
Якщо є настрій, джерело мрій б'є!
І радості вогню нічим не згасиш…
Але коли, шукай чи не шукай,
Впирається душа в полин-події,
Тоді десь настрій сам за небокрай
Зникає…Й завмирають - гаснуть зорі-мрії…
Хай ЗАВТРА сколихне подій туман,
Хай день відпустить радо в простір думи…
І буде справжнім той душевний стан,
Що мрії зв’яжуть щастя дивні руни…
[/b][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862666
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2020
автор: zazemlena