Комусь дарує радість сивина
Хто закохався у похилі роки
Для них то просто дивина
Не дістає ні слів, ні мови
Прийшла чомусь за п'ятдесят
І юнаком почувся знову
Підняв угору той літак
Ми пливемо у тому човні
Яка чудова знову мить
І серце б'ється так у грудях
А інколи воно щемить
І кілограми міряємо в пудах
Як радує мене життя
І старості ніяк не відчуваю
Нехай нас зігрівають почуття
Я молодий, бо я іще кохаю
Біжать роки кудись у даль
А як їх хочеться спинити
Хоч маю щастя, а їх жаль
В коханні я бажаю далі жити
Дарує радість сивина
Від неї насолоду одну маю
І не рахую я давно літа
Бо молодую душу відчуваю
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862651
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2020
автор: Валентина Ярошенко